Надруковано у виданні:

Мариновська О. Інтегральна технологія навчання: від теорії до практики / Оксана Мариновська // Початкова освіта. – 2011. – № 32 (608). – С. 3−5.

 

Мариновська Оксана Яківна,

доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри менеджменту та освітніх інновацій

 

ІНТЕГРАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ:

від теорії до практики

Розвиток особистості вчителя

як конкурентоспроможного фахівця

проходить в процесі тієї життєдіяльності,

яка ставиться конкретними життєвими умовами.

Ю. Завалевський

 

Інноваційні перетворення в освіті вимагають відповідних змін у професійній діяльності вчителя, розвитку його особистості як конкурентоспроможного фахівця, який досконало володіє не тільки окремими формами і методами навчання, але й застосовує у своїй роботі цілісні педагогічні технології, зокрема, технології навчання.

Технологія – це конструювання навчального (виховного процесу) з гарантованим досягненням мети. Вона має чіткі процесуальні характеристики, дає відповідь на питання як, яким способом досягати поставленої мети. Кожна технологія має своє цільове призначення, тому гарантуватиме саме той результат, який проектується її автором-розробником.

Як показує практика, учителю важливо усвідомити критерії відбору інновацій для апробації, адаптації та впровадження. По-перше, нововведення повинно володіти високим проектним потенціалом (здатністю) щодо реалізації стратегічних державних завдань реформування змісту освіти, по-друге, бути технологічно сумісним щодо вирішення конкретних проблем у професійній роботі, що сприяє задоволенню фахових потреб і запитів педагогів.

Які професійно-педагогічні проблеми може вирішити інтегральна технологія? Якщо в процесі навчання учні слабо сприймають предметний матеріал чи не розуміють його, бо у них ще недостатньо розвинене системне мислення, якщо процес формування цілісних знань є утрудненим, що пов’язано з неналежним рівнем усвідомлення суттєвих та несуттєвих ознак об’єкта вивчення, то запропонована інтегральна технологія навчання сприятиме їх вирішенню, але… за умови: якщо вчитель готовий до її застосування.

Практична реалізація ідеї інтегрованого навчання матиме і додатковий ефект – сприятиме розвитку образного, емоційно ціннісне ставлення дітей до навчання, бо діти краще розумітимуть навчальний матеріал на міжпредметній основі, що є запорукою успішного формування не тільки предметних компетентностей учнів, але й ключових, зокрема, вміння вчитися.

 

Актуальність

Виконання державних стратегічних завдань реформування змісту освіти обумовлює потребу реалізації компетентнісного підходу в школі засобами інтеграції змісту освіти і організаційних форм навчального процесу.

«Особливо актуальні спроби інтеграції різнопредметних знань у початковій ланці освіти, оскільки молодші школярі сприймають об’єкти навчалишнього світу не розчленовано, не усвідомлюючи їх істотних ознак» (М. Вашуленко, Н. Бібік, Л. Кочіна).

«Дитяче мислення іде до незалежності від фізіологічних потреб довгим шляхом дій, мови, ігор і т.д. Діти не мають критичного ставлення до сприйнятих вражень, потреби в їх перевірці. Суттєві і несуттєві ознаки у сприйнятих об’єктах дітьми не виділяються, на першому місці виявляються ті, що подіяли на почуття… Перетворення дитячого мислення з властивим йому егоїзмом, егоцентризмом, малою зв’язністю в соціально зрілий розум – основне завдання школи» (В. Ільченко).

 

Ідентифікація технології

Назва. Інтегральна технологія навчання

Автор-розробник – О. Мариновська, завідувач кафедри менеджменту та освітніх інновацій, доктор педагогічних наук, професор Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Ідентифікація інтегрованої технології (Г. Селевко) за основними класифікаційними ознаками:

• рівнем застосування: загальнодидактична;
• філософською основою: гуманістична;
• методологічний підхід: системно-синергетичний, інтегральний, особистісно-діяльнісний;
• основним фактором розвитку: соціогенна;
• науковою концепцією засвоєння досвіду: асоціативно-рефлексивна, розвивальна;
• орієнтацією на особистісні сфери і структури: формування знань, умінь, навичок та основних способів діяльності;
• характером змісту: інтеграція змісту навчальних предметів;
• видом соціально-педагогічної діяльності: навчальна;
• типом управління навчальним процесом: циклічна взаємодія вчителя й учнів, що передбачає контроль, самоконтроль, взаємоконтроль;
• організаційними формами: класно-урочна;
• підходом до учня: особистісно орієнтована;
• домінуючим методом: проблемна, розвиваюча, діалогічна;
• напрямом модернізації: дидактична реконструкція навчального матеріалу засобами інтеграції змісту і організаційних форм;
• категорією навчаючих: робота з учнями.

 

Теоретико-методологічні засади

Методологічний концепт. Теоретико-методологічні засади технології ґрунтуються на основних положен­нях системно-синергетичного (В. Андрущенко, В. Лутай, О. Остапчук, І. Пригожин, Г. Нестеренко та ін.), інтегративного (С. Гончаренко, К. Гуз, В. Ільченко, Ю. Мальований та ін.), особистісно-діяльнісного (О. Киричук, В. Кремень, С. Подмазін, О. Савченко, А. Хуторський, І. Якиманська та ін.) підходів.

Системно-синергетичний підхід сприяв розумінню особистості як складної самоорганізованої системи, якій не можна нав’язати шляхів її розвитку. Вона володіє значними власними можливостями для саморозвитку. Завдання вчителя – створити необхідні умови для розвитку та самореалізації учня як суб’єкта навчальної діяльності засобами інтеграції змісту й організаційних форм. Ефективність інтегральної технології забезпечується узгодженою взаємодією усіх суб’єктів діяльності, оптимальним поєднанням предметно орієнтованого та інтегрованого підходів до організації навчального процесу в початковій школі.

Інтеграційний підхід розвиває ідею формування цілісних знань учнів, які подаються не в контексті предметно орієнтованих схем, а привласнюються з опертям на знання міжпредметного характеру, суб’єктний досвід школяра. Інтеграцію нових знань у цілісність забезпечує процес розуміння сутнісних властивостей об’єктів пізнання (явищ, понять тощо), що передбачає «включення незрозумілого предмета в цілісність, систему зрозумілих речей. Щоб зрозуміти щось, учень має приписати незрозумілому предметові сутнісні властивості, відношення, в яких він впевнений, і на основі цих сутностей включити знання про об’єкт пізнання у свою цілісну систему знань про дійсність» (В. Ільченко). Інтегруючи зміст суміжних дисциплін, учитель розкриває об’єкт вивчення цілісно і водночас різнобічно, що сприяє формуванню життєствердного образу світу школяра.

Особистісно-діяльнісний підхід реалізується через особистісну орієнтацію й компетентнісну спрямованість інтегрованого змісту й форм організації навчально-виховного процесу в початковій школі, ґрунтується на ідеї визнання унікальності й індивідуальної самоцінності школяра як суб’єкта діяльності. Цей підхід сприяв розумінню взаємозв’язку особ­ливостей структури образу світу учня та його здатності до самореалізації у навчально-пізнавальній діяльності. Образ світу – «це особистісно значуща система знань школяра, цілісність знань про реальність, вихідний пункт і результат будь-якого пізнавального процесу, взаємодії особистості зі світом» (В. Ільченко). Інтеграція змісту виступає засобом формування цілісного образу світу школяра, що виступає системою координат, з допомогою якої дитина усвідомлює своє істинне буття у світі.

Теоретичний концепт містить визначення основних понять, що сприяють розумінню суті інтегральної технології.

Систематизація та інтеграція – процеси близькі за своєю сутністю. Система – «ціле складене з частин», інтеграція – «об’єднання в ціле будь-яких частин».

Сутнісна інтеграція «полягає у виявлені в об’єктах пізнання однотипних (однорідних) сутностей і встановленні на основі цих сутностей цілісності з виокремлених знань про дійсність» (В. Ільченко).

Інтеграційні процеси – створення системи знань у свідомості дитини, що є основою розвитку її мислення, його об’єктивації.

Інтеграція як засіб навчання – це пошук спільної платформи для зближення предметних знань, засіб отримання нових на стику предметних. Вона заповнює прогалини у знаннях учня, отримані у ході диференційованого навчання, спрямована на розвиток системного мислення.

Інтеграція як мета навчання передбачає формування цілісних знань, творення власного “образу світу” у свідомості школяра. Формування цілісності розглядається як механізм самоорганізації знань, мозаїчних, енциклопедичних, відірваних від ціннісно-смислової сфери дитини.

Сутнісні ознаки педагогічної технології – це процес конструйований, чітко алгоритмізований, проектований на продукт заданої кількості та якості, суворо регламентований технологічною логікою процесу навчання, спрямований на підвищення ефективності навчального (виховного) процесу.

Інтегральна технологія – це побудова навчального процесу на основі виявлення в різних навчальних предметах однотипних елементів (проблем, сюжетів, подій, закономірностей тощо) і поєднання їх у якісно нову цілісність з метою створення життєствердного образу світу дитини.

Технологічний концепт розкриває сутність та особливості інтегральної технології навчання, механізм її упровадження у практику роботи вчителів початкових класів.

 

Цільові орієнтири технології

Мета технології – створити оптимальні умови для розвитку та самореалізації особистості школяра шляхом формування цілісних знань про об’єкт пізнання.

 

Концептуальні ідеї

Інтегральна технологія передбачає:

• визначення принципово важливої теми для інтегрованого уроку;
• виявлення однотипних елементів змісту суміжних навчальних предметів (проблем, тем, сюжетів, подій тощо) на основі аналізу навчальних програм, підручників;
• визначення контактних сюжетів інтегрованого уроку та добір фактичного матеріалу;
• структурування змісту смислових блоків на основі інтеграції змісту і організаційних форм, що передбачає об’єднання однотипних елементів спільною метою уроку;
• систематизацію набутих знань на уроці, що забезпечується їхнім включенням у цілісність, оскільки знання міжпредметного характеру розширюють горизонт розуміння об’єкту пізнання, допомагають дітям сприймати поняття і явища цілісно і водночас різнобічно;
• технологізацію набутих знань, що є особистісно привласненими та емоційно підкріпленими, узгоджуються з образом світу дитини.

 

Технологічна логіка

Технологічна логіка передбачає реалізацію таких етапів, що їх презентує макроструктура інтегрованого уроку.

1. Актуалізація опорних знань.

2. Цілепокладання.

3. Вивчення нового матеріалу.

3.1. Смисловий блок: інтеграція змісту.

3.2. Розкриття основних домінант уроку.

4. Закріплення.

 

Характеристика змісту та структурних компонентів

Запропонована макроструктура уроку є основою для розроблення модифікаційних варіантів інтегральної педагогічної технології, що обумовлено персоналізацією даної технології у процесі практичного застосування. Як зазначає О. Савченко, «універсальної, жорсткої структури уроку, яка була б придатна для всіх випадків організації навчання, бути не може… для початкових класів характерна багатоваріативність структур уроку». Тому на основі макроструктури інтегрованої технології учителі моделюватимуть персонал-технології її впровадження, збагачуючи запропоновану технологію елементами кращого педагогічного досвіду.

Технологія жорстко не регламентована на використання конкретних форм, методів та прийомів роботи. Їх добір здійснює вчитель самостійно відповідно до мети, завдань уроку.

Етап актуалізації опорних знань передбачає підготовку учнів до сприйняття, перевірку домашнього завдання, розкриття пізнавального інтересу тощо. Цілепокладання – повідомлення теми, основної мети уроку, залучення учнів до визначення очікуваних результатів. Етап вивчення нового матеріалу умовно можна поділити на два блоки. Перший – орієнтований на виклад нового матеріалу на міжпредметній основі, розкриття сутнісних властивостей об’єкту пізнання, узгодження новозасвоюваних знань із суб’єктним досвідом школяра, усвідомлення змісту навчальної теми. Другий – на рефлексивну діяльність учнів, що передбачає зіставлення цільових завдань даного етапу уроку з отриманими навчальними результатами. Заключний етап уроку включає закріплення нових знань і способів дій, цілереалізацію (з’ясовується ступінь досягнення мети уроку), контрольно-оцінювальну діяльність (контроль, самоконтроль, взаємоконтроль); залучення учнів до проектування наступного уроку.

 

Технологічний продукт

Технологічний продукт – цілісні знання учнів, сформовані засобами інтеграції змісту.

 

Методичний коментар

1. Інтегровані уроки – це уроки, які розробляться вчителями на міжпредметній основі. Їх метою є «створення передумов для різнобічного розгляду учнями певного об’єкта, поняття, явища, формування системного мислення, збудження уяви, позитивного емоційного тавлення до пізнання» (О. Савченко).

2. Міжпредметні зв’язки та інтеграція змісту – це різні дидактичні поняття. Міжпредметні зв’язки передбачають короткочасне та фрагментарне перенесення інформації з одного предмета на інший. Як правило, вони короткотривалі в часі. Інтеграція змісту на уроці забезпечує вищий рівень узагальнення і систематизації інформації, що сприяє розумінню виучуваного матеріалу.

2. Найдоцільніше проводити інтегровані уроки з метою узагальнення і систематизації знань учнів в рамках вивчення принципово важливої програмової теми (тип уроку – узагальнення і систематизації знань). Однак, як показує практика, їх вибір обумовлений метою та завданнями вчителя, тому інтеграція змісту можлива і на уроках комбінованих, засвоєння нових знань, засвоєння вмінь і навичок, застосування знань, вмінь і навичок (за класифікацією типів уроків В. Онищука).

3. Інтеграція змісту на уроці не повинен перевищувати сорока відсотків, оскільки може відбутися зміщення домінанти у процесі вивчення конкретного навчального предмету, зокрема, якщо на уроці читання використовується надмірна кількість інформації з природознавства, то домінантою такого заняття стане природнича складова.

4. Інтегровані уроки можуть бути не тільки традиційні за формою організації і проведення, але й нетрадиційні (уроки-подорожі, уроки-казки тощо). Враховуючи вікові особливості молодших школярів, останні практикуються частіше. Тому в умовах предметно орієнтованого типу навчання, інтегровані уроки часто класифікують як нетрадиційні.

5. Технологічний інтегрований урок вибудовується за логікою традиційного, бо має такі макроетапи: актуалізація опорних знань, вивчення нового матеріалу та закріплення. Включення етапу цілепокладання підвищує його розвивальний потенціал, забезпечує розвиток суб’єктності школяра. Якщо учень залучається до визначення очікуваних результатів уроку, конкретних особистісно значущих завдань, то він буде суб’єктом навчальної діяльності, його пізнавальна активність зростатиме.

6. Специфіка інтегрованих уроків полягає в тому, що на етапі вивчення навчального матеріалу інформація структурується у смисловий (змістовий) блок. Він передбачає наявність таких однотипних елементів: проблема, тема, сюжет, подія тощо, об’єднаних спільною метою в рамках теми уроку. Смисловий блок забезпечує змістову і структурну цілісність інтегрованого уроку, що вигідно вирізняє його від бінарного навчального заняття.

7. Бінарні уроки – це різновид інтегрованих. Їх відмінність полягає у тому, що інформація з різних навчальних предметів подається окремими блоками. Як правило, їх об’єднує навчальна тема. Такі уроки часто проводяться із залученням асистента. Його роль можуть виконувати батьки учнів, учителі музики, образотворчого мистецтва тощо.

8. Залучення асистентів на інтегровані уроки практикується не часто. За потреби їхню роль успішно можуть виконувати учні, які готують випереджувальні завдання. Учитель початкових класів найчастіше сам проводить такі уроки. Він проектує навчальну діяльність школярів на міжпредметній основі, моделює особистісну форму змісту (В. Кремень).

9. Закріпленню навчального матеріалу передує розкриття основних домінантах уроку. Їхню роль виконують конкретні навчальні, виховні, розвивальні завдання, поставлені вчителем до вивчення смислового блоку. Завершуючи роботу з інформацією міжпредметного характеру, звертають увагу на те, як вона сприяла розумінню нового матеріалу з основного предмета.

10. Плануючи проведення інтегрованих уроків, доцільно завчасно проаналізувати навчальні програми, зіставити матеріал різних навчальних предметів, визначити близькі за змістом теми, вибрати принципово важливу тему.

11. Учителю слід завчасно передбачити місце інтегрованого уроку в системі уроків за календарно-тематичним плануванням, узгодивши з іншими формами організації навчального процесу, зокрема, технологічними уроками (інтерактивний, особистісно орієнтований тощо).

12. Рекомендуємо практикувати самоаналіз ефективності впровадження інтегральної технології, що сприятиме осмисленню технологічної логіки інтегрованого уроку.

 

Рекомендовано ознайомитися з методичною розробкою технологічного уроку:

Карман Н. Інтегрована технологія навчання. «Держава» Складного речення» (Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Поняття й ознаки держави). 9 клас / Наталія Карман // Урок словесності: реалізація змістових ліній Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти : зб. наук.-метод. матеріалів / упор. Н. Уманців, Я. Козленко, С. Худецька ; наук. ред. О. Мариновська. – Івано-Франківськ : Супрун В. П., 2012. – С. 76−82.

 

Література

Мариновська О. Інтегральна технологія навчання: від теорії до практики / Оксана Мариновська // Початкова освіта. – 2011. – № 32 (608). – С. 3−5.

Мариновська О. Інтегральна педагогічна технологія / Оксана Мариновська // Баханов К. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти : монографія / Костянтин Баханов. – Донецьк : Юго-Восток, 2005. – С. 213–223.

Мариновська О. Інтегральна педагогічна технологія / Оксана Мариновська // Баханов К. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі : монографія / Костянтин Баханов. – Запоріжжя : Просвіта, 2004. – С. 106−109.

Мариновська О. Інтегральна педагогічна технологія предметів суспільно-гуманітарного циклу / Оксана Мариновська // Обрії : наук.-педагогічних журн. – 2004. – № 1. – С. 7–12.

Мариновська О. Технологічне проектування у системі роботи творчих груп / Оксана Мариновська // Тенденції розвитку методичної роботи в системі післядипломної освіти педагогів : матер. Всеукр. наук.-практ. конф., 10–12 верес. 2003 р., Івано-Франківськ / упоряд. : В. Руссол, Л. Келембет. – Івано-Франківськ : ОІППО, 2003. – С. 95–105.

Мариновська О. Інтегральна педагогічна технологія предметів суспільно-гуманітарного циклу / Оксана Мариновська // Обрії : наук-педагогічних журн. – 2003. – № 1. – С. 12–15.

Мариновська О. Моделювання навчальних занять на інтегрованій основі : метод. посіб. / Оксана Мариновська, Ганна Бабійчук ; за ред. О. Мариновської. – Івано-Франківськ : Симфонія-форте, 2002. – 136 с.

Мариновська О. Інтегративні процеси в умовах модернізації освітньої галузі / Оксана Мариновська // Джерела : наук.-метод. вісник. – 2002. – № 3–4. – С. 24–33.

Мариновська О. Інтегральна педагогічна технологія / Оксана Мариновська // Імідж сучасного педагога : наук.-практ. осв.-популяр. часопис. – 2002. – № 3. – С. 14.

Мариновська О. Інтегральна педагогічна технологія: традиційний урок з елементами інтеграції / Оксана Мариновська // Історія України. – 2001. – № 44. – С. 5–7.

Мариновська О. Інтегральна педагогічна технологія: інтегрований урок / Оксана Мариновська // Історія України. – 2001. – № 43. – С. 9–10.

Мариновська О. Педагогічна технологія бінарних навчальних занять / Оксана Мариновська // Історія України. – 2001. – № 35. – С. 10–12.

Мариновська О. Я. Розвивальні можливості інтегрованого уроку / О. Я. Мариновська // Психолого-педагогічні та методичні проблеми розвивального навчання : матер. Всеукр. наук.-практ. конф., 12–13 листоп. 1998 р., Івано-Франківськ / за ред. Б. Скоморовського. – Івано-Франківськ, 1998. – С. 159–163.