Технологія проектно-впроваджувальної діяльності вчителя: проект впровадження педагогічної інновації

Т Е Х Н О Л О Г І Я П Р О Е К Т Н О-В П Р О В А Д Ж У В А Л Ь Н О Ї Д І Я Л Ь Н О С Т І В Ч И Т Е Л Я:

ПРОЕКТ ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ІННОВАЦІЇ

“Технологія особистісно орієнтованого уроку”

• Технологічний паспорт проекту
• Тип – інноваційний
• Вид – науково-методичний
• Цільове призначення – впровадження інновації (технологія особистісно орієнтованого уроку)
• Тривалість – середньої тривалості
• Автор-розробник проекту (учитель – прізвище, ім’я, по батькові; кваліфікаційна категорія (педагогічне звання); школа, район (місто); Мариновська Оксана Яківна

Тема проекту. Впровадження технології особистісно орієнтованого уроку

П е р ш и й е т а п – проблемно-пошуковий. Мета: самостійно виявити проблему у професійній роботі.

ПРОБЛЕМАТИЗАЦІЯ

Проблема та її актуальність

Розроблення даного проекту зумовлено необхідністю виховання і розвитку особистості школяра. Ми бачимо, що у дітей низький рівень мотивації до навчання. Вони безініціативні, безвідповідальні за власну роботу на уроці, що не сприяє формуванню їх ціннісного ставлення до знань. Це є наслідком того, що учні не вміють самостійно ставити цілі та їх досягати. Адже вони привчені діяти за прямою настановою вчителя, адже останній не залучає їх до визначення навчальних цілей уроку, його проектування. Учень не виступає співавтором, співтворцем уроку. Низький рівень діалогізації навчального процесу, співпраці вчителя й учнів позначається на розвитку ціннісно-смислової сфери діяльності учнів, сформованості їх ключових та предметних компетентностей. Що й зумовлює потребу оновлення повчально-виховного процесу, зокрема впровадження технології особистісно орієнтованого уроку, автором якої виступає С. Подмазін.

ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ

Мета проекту

Формувати готовність до впровадження технології особистісно орієнтованого уроку

Завдання

1. Зібрати та систематизувати науково-методичний матеріал щодо технології особистісно орієнтованого уроку (С. Подмазін).

2. Ознайомитися з досвідом колег, які застосовують дану технологію, апробувати, адаптувати та впровадити її в практику роботи.

3. Узагальнити власний досвід застосування даної технології.

4. Укласти дидактичний матеріал щодо організації і проведення уроків з використанням технології особистісно орієнтованого уроку.

Д р у г и й е т а п – науково-дослідницький. Мета: обґрунтувати спосіб вирішення проблеми з допомогою інновації.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ

Дослідження проблеми

Теоретичний аспект: систематизація та аналіз зібраного матеріалу про педагогічну інновацію

Автор-розробник технології особистісно орієнтованого уроку – С. Подмазін[1].

  Цільове призначення технології – розвиток суб’єктості школяра.

 Концептуальні ідеї. Щоб стати суб’єктом навчальної діяльності, учень повинен оволодіти її етапами: орієнтація – цілепокладання – проектування – організація – реалізація – контроль – корекція – оцінка. Учні опановують структуру діяльності завдяки педагогові, який допомагає: орієнтуватися в матеріалі, що вивчається (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття), визначати або брати участь у формуванні мети певної навчальної діяльності, реалізувати план діяльності, маючи можливість варіювати цей процес у межах визначених норм, самостійно або спільно з іншими учнями й педагогом оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з еталоном (критеріями досягнення мети). При цьому саме суб’єктне ставлення до мети діяльності, привласнення і породження її учнями й педагогом у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання: немає мети – немає суб’єкта.

Сутність особистісно орієнтованого освітнього процесу полягає у створенні умов для освіти особистості – формування “образу-себе-в-бутті”. Якщо в особистісно-відчуженій освіті йдеться про розвиток інтелекту, мислення, практичних навичок, то в особистісно орієнтовній – розвиток ціннісно-смислової сфери діяльності учнів. Якщо традиційно рушійною силою навчального процесу вважалося протиріччя між знаннями і незнаннями, то в особистісно орієнтованому – взаємодія між особистостям, за якої пізнання і діалогічне спілкування є усвідомленою метою і значимою цінністю.

Особистісно орієнтована організація діяльності: для того, щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності, виступала в ній як суб’єкт, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цієї діяльності. Робота вчителя без мотивації і особистісних підстав учнів рівнозначна роботі в порожньому класі. Учні повинні бути добре обізнані з нормами навчальної діяльності та її етапами. Норми позначають крайню межу відхилення від курсу, що неприпустимо. Однак вони мають бути досить вільними – те, що заважає досягненню мети учнем і його однокласниками, все зайве, рутинне в нормах (як іти до дошки, встати з-за столу тощо) має бути відкинуте. Всередині цієї межі знаходиться інша межа – межа цінностей. Цінності в контексті конкретної навчальної діяльності – це ті якості особистості учня, його дії і вчинки, які сприяють досягненню мети діяльності (наприклад: акуратність, цілеспрямованість, настирливість, обізнаність тощо). Ключову роль в організації діяльності відіграє надана учневі можливість вибору певних способів просування до визначеної мети, тих, яким він надає найбільшої переваги. Саме постійне тренування суб’єктності – здібності до вільного вибору і відповідальності сприяє становленню морально розвинутої особистості учня. У цій архіскладній “простоті” і полягає серцевина особистісно орієнтованої педагогічної практики. Адже для цього суспільству і педагогам “усього-навсього” необхідно навчитися будувати з учнями особистісну взаємодію. Однак переважна більшість педагогів і дорослих загалом до цього сьогодні не готова. І ще один із “секретів” особистісно орієнтованої освіти: у зворотному зв’язку педагога з учнями має переважати позитив – цінення, підтримка, допомога тощо. Зворотний негативний зв’язок реалізується лише стосовно дітей, які вийшли за межі “норми діяльності”. Учень, який перебуває між двома межами – не просувається до мети, але й не виходить за межі норм (наприклад, виконує всю необхідну роботу, але не засвоїв необхідного знання, не може його застосовувати), не повинен підлягати негативному впливу. Учитель пропонує йому свою увагу, додаткову підтримку та допомогу.

Технологічна логіка. Технологічні етапи особистісно орієнтованого уроку[2]

Перший – етап орієнтації:

• мотивація наступної діяльності вчителем, позитивна установка на роботу;
• орієнтація учнів про місце даного заняття в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, словесна установка тощо);
• опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.

Другий – етап цілепокладання:

• учитель спільно з учнями визначає особистісно значимі цілі наступної діяльності (що може дати це заняття школяреві зараз, для здачі підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя);
• визначення показників досягнення поставлених цілей (які знання, уявлення, способи діяльності свідчитимуть про це).

Третій – етап проектування:

• залучення учнів (за можливістю) до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовку наочності, самостійні завдання);
• складання плану очікуваної роботи;
• обговорення складеного плану.

Четвертий – етап організації виконання плану діяльності:

• надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індивідуально чи в групі; виклад опорних положень чи розгорнута відповідь; узагальнено чи на конкретних прикладах тощо);
• вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);
• вибір учнями (за можливістю) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь та відпрацюванні навичок;
• варіативність у завданні домашньої роботи (диференціація за рівнем складності і способом виконання).

П’ятий – контрольно-оцінювальний етап:

• залучення дітей до контролю за ходом навчальної діяльності (парні і групові форми взаємоконтролю, самоконтроль);
• участь учнів у виправленні зроблених помилок, неточностей, осмисленні їх причин (взаємо- і самоаналіз);
• надання вихованцям можливості самостійно або за допомогою вчителя, інших учнів порівнювати отриманий результат із критеріями еталона (мети);
• використовування механізмів “цінування” (позитивного ставлення до успіхів школярів) і “оцінювання” (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтингових оцінок тощо) не тільки кінцевого результату, але й процесу навчання.

Технологічний продукт. Розвиток суб’єктності школяра – здібності до вільного вибору і відповідальності, що сприяє становленню морально розвинутої особистості учня.

Практичний аспект: самоаналіз педагогічного досвіду

На нашу думку, найбільш ефективним шляхом вирішення порушеної вище проблеми є впровадження в практику роботи технології особистісно орієнтованого уроку. Дана технологія використовується вчителями епізодично, зокрема надається перевага її елементам. Це – окремі методи, форми роботи, які вчитель застосовує на традиційному уроці. До них можна віднести опертя вчителя на суб’єктний досвід учнів з допомогою міжпредметних та внутріпредметних зв’язків, використання їх життєвого досвіду в рамках вивчення нової теми; залучення школярів до цілепокладання (учитель запитує учнів про очікувані результати роботи); проектування уроку (знайомить їх з планом роботи на уроці та надає можливість вибрати із запропонованих форм і методів ті, які їм імпонують). Практикується також створення умов для вільного вибору способів фіксації навчального матеріалу, оцінювання або взаємооцінювання виконання навчальних завдань тощо. Оволодіння окремими технологічними компонентами нововведення (новими методами, формами роботи) сприятиме поступовому втіленню даної технології як цілісної системи в практику вчителя. Адже тільки цілісна технологія, за умови її доцільного застосування в конкретних умовах, гарантуватиме досягнення гарантованого результату – розвитку суб’єктності учня.

Як показує практика, процес освоєння даної технології буде успішним тоді, коли вчитель обере дану технологію враховуючи практичну необхідність її застосування щодо вирішення конкретної проблеми. Адже дана технологія зорієнтована на задоволення потреб школяра. Вона є поблажливою (особистісно орієнтованою), бо спрямована на розвиток особистісних якостей учня як суб’єкта навчального процесу.

ПРОГНОЗУВАННЯ

Якісні показники

Розвиток суб’єктності школяра, іншими словами – особистісних якостей учнів у процесі навчальної діяльності.

Кількісні показники

Збільшення кількості школярів, які обиратимуть активну життєву позицію в процесі навчальної діяльності, вмітимуть її відстояти, братимуть відповідальність за прийняті рішення на себе.

Очікувана результативність

1. qдля учнів:

Підвищення мотивації до навчання, ініціативність, відповідальність, вміння ставити цілі і їх досягати, формування ціннісного ставлення до знань.

1. qдля вчителів:

Співпраця вчителя й учнів на уроці, підвищення його ефективності, створення умов для реалізації особистісно орієнтованого, компетентнісного підходів у навчальному процесі.

Т р е т і й е т а п – практико-орієнтований. Мета: розробити персонал-технологію досягнення передбачуваного результату.

 

МОДЕЛЮВАННЯ

 

КОНСТРУЮВАННЯ

Персонал-технологія вчителя щодо досягнення передбачуваного результату передбачає адаптацію технології особистісно орієнтованого уроку до конкретних умов навчання школярів, її персоналізацію у процесі практичного застосування.

ІІ технологічний етап. Визначити місце технологічного уроку в системі уроків за календарно-тематичним плануванням.

ІІІ технологічний етап. Розробити та апробувати поурочні плани уроків з використанням даної технології.

ІV технологічний етап. Здійснити самоаналіз ефективності застосування технології особистісно орієнтованого уроку на практиці.

V технологічний етап. Узагальнити власний досвід упровадження даної технології.

Ч е т в е р т и й етап – упроваджувально-результативний. Мета: упровадити інновацію в практику.

ПРОГРАМУВАННЯ

Термін реалізації проекту (початок – закінчення). 2010−2012 навчальні роки

І етап. Підготовчий (2010/2011 н.р.)

ІІ етап. Моделювальний (2011/2012 н.р.)

ІІІ етап. Узагальнювальний (2012 р.)

ПЛАНУВАННЯ і РЕАЛІЗАЦІЯ

План заходів реалізації проекту

                                                                      у 2010/2011 н.р.

№	Назва заходу	Термін викон.	Прим.
1	Здійснити самодіагностику готовності до впровадження технології особистісно орієнтованого уроку (з використанням технологічної картки векторного аналізу готовності до проектно-впроваджувальної діяльності)	Вересень / травень
2	Опрацювати технологію векторного аналізу готовності вчителя до проектно-впроваджувальної діяльності (О.Мариновська. Школа векторного проект-дизайну. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2008. – С. 39−52)	Вересень
3	Зібрати та систематизувати теоретичний матеріал про технологію особистісно орієнтованого уроку	Упродовж року
4	Опрацювати статтю: Подмазін С. І. Технологія особистісно орієнтованого уроку / С. І. Подмазін // Сучасні шкільні технології : [упоряд. : І. Рожнятовська, В. Зоц]. – К. : Ред. загальнопед. газ., 2004. – Ч. 1. – С. 64–65. – (Б-ка „Шк. світу”)	Вересень
5	Ознайомитись з досвідом застосування технології на практиці, а саме: опрацювати методичний посібник: Пилипенко В. Д. Впровадження особистісно-орієнтованих технологій у школі / В. Д. Пилипенко, О. А. Коваленко. – Х. : Основа, Тріада+, 2007. – 160 с. – (Б-ка журн. „Управління школою” ; вип. 9)	Жовтень
6	Відвідувати уроки з використанням даної технології у Ірини Михайлівни Лучків	Листопад
7	Розробити поурочні плани технологічних уроків та апробувати їх на практиці	Жовтень – березень
8	Укласти технологічне портфоліо	Упродовж року
9	Обмінятись досвідом застосування технології особистісно орієнтованого уроку на засіданні методичного об’єднання	Травень
10	Здійснювати відстеження сформованості мотивації учнів до навчання з допомогою анкетування	Упродовж року
11	Упорядкувати дидактичні матеріали до технологічних уроків	Квітень – травень

 

МОНІТОРИНГ

Моніторинг якості реалізації проекту передбачає відстеження власного рівня сформованості готовності до застосування технології особистісно-орієнтованого уроку, а також навчальних досягнень школярів, їхньої вихованості, розвитку особистісних якостей. Він здійснюється упродовж періоду застосування даної технології.

Моніторинг передбачає використанням методів спостереження, анкетування, бесіди тощо з метою відстеження вчителем сформованості в учнів мотивації до навчання, вміння ставити навчальні цілі та їх досягати, розвитку таких особистісних якостей як ініціативність, відповідальність за результати навчання, поцінування власної праці щодо здобуття нових знань та праці вчителя.

Науково-методичний проект «Метод проектів у виховній роботі»

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ПРОЕКТ

«МЕТОД ПРОЕКТІВ У ВИХОВНІЙ РОБОТІ»

 

• Технологічний паспорт проекту
• Тип – інноваційний
• Вид – науково-методичний
• Цільове призначення – впровадження інновацій
• Тривалість – довготривалий
• Автор-розробник проекту – Оксана Ярославівна Стефюк, учитель початкових класів, учитель-методист Верховинської ЗОШ І-ІІІ ст. Верховинського району, смт. Верховина
• 
  

Тема проекту

Впровадження методу проектів у виховній роботі

ПРОБЛЕМАТИЗАЦІЯ

Проблема та її актуальність

Актуальність даного проекту зумовлена тим, що в учнів молодшого шкільного віку недостатньо сформовано комунікативні уміння, навички дослідницької роботи. Вони не вміють системно мислити, ставити перед собою цілі та проектувати способи їх досягнення. Недостатній рівень розвитку пізнавальної активності, усвідомлення необхідності виховання творчої особистості молодшого школяра спонукає вчителів до використання методу проектів у виховній роботі.

ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ

Мета проекту. Сформувати готовність до впровадження методу проектів у виховній роботі.

Завдання

1. 1.Зібрати та систематизувати науково-методичний матеріал про метод проектів як технологію виховної роботи.
2. 2.Ознайомитись з досвідом колег, які застосовують дану технологію.
3. 3.Апробувати, адаптувати метод проектів до специфіки виховної роботи краєзнавчого змісту.
4. 4.Узагальнити власний досвід застосування даної технології.
5. 5.Підготувати дидактичний матеріал щодо застосування методу проектів у початковій школі, зокрема, співану абетку «Абетка маленького гуцулятка», тести для визначення творчого потенціалу школярів.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ

• Дослідження проблеми
• Теоретичний аспект
• Назва. Технологія проектного навчання (метод проектів)
• Автори-розробники — К. Баханов, І. Чечель.
• Цільове призначення − дієвий спосіб здобуття нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці.
• Загальна характеристика проектної технології
• Метод проектів – це технологія виховання і навчання, за якої учні набувають знань і навичок у процесі планування й вико­нання практичних завдань-проектів.

К. Баханов пише, що робота над кожним проектом починається з конференції (зборів всієї групи, класу), на якій учні самі пропонували проекти. Цьому передують вступне слово вчителя. Він у загальних рисах оз­найомлює учнів із темою, слу­хає пропозиції, які висувають окремі учні або групи. Якщо виникає кілька пропозицій, то вони обгово­рюються й обирається найцікавіша. Після чого проект поділяється на кілька міні-проектів. Учні розпочинають роботу щодо збирання необхідної ін­формації та визначення основних напрямів його аналізу. Наступним етапом є обробка інформації у великій групі й обговорення змісту й форми звіту. Останньою ланкою в проектній системі є підсум­кова конференція, на якій заслуховується й обго­ворюється звіт.

Організаційна структура проектної діяльності (за К. Бахановим)

 

 

 

Технологічні етапи ро­боти над проектом:

І етап. Початок (визначення теми, мети, завдань, формування робочих груп).

ІІ етап. Планування (аналіз проблеми, постановка завдань, уточнення інформації, синтез ідей, плани).

ІІІ етап. Прийняття рішень («мозковий штурм», обговорення альтернатив» вибір оптимального варіанта).

ІV етап. Виконання (робота з виконання проекту).

V етап. Перевірка та оцінювання результатів (аналіз виконання проекту, з'ясування причин досягнень і невдач).

VІ етап. Захист (колективний аналіз діяльності).

Практичний аспект

Дитину як маленьку особистість можна порівняти із дзеркалом, у яке ми, дорослі, придивляємось по-різному: хто − мимохідь, з байдужістю, хто − прискіпливо, хто − із захопленням. Саме від цього залежить наше ставлення до дитини, наше бачення виховання та навчання маленької Людини з її чеснотами та недоліками, з її можливостями та потенціалом. Гармонія емоційного і розумового − невід'ємна риса всебічно розвиненої особистості. Це передбачає, з одного боку, виховання здатності учня тонко відчувати і розуміти красу в природі, мистецтві, людських стосунках, а з другого − розвиток уміння створювати і стверджувати красу у своїй праці, відносинах з людьми, навчанні і творчості.

Завдяки методу проектів учні мають можливість проявити свої комунікативні та ораторські здібності, індивідуальні уміння та навички роботи в групі. Важливим результатом роботи є не тільки формування суспільно-активної особистості, а й такої, яка вміє об'єктивно оцінювати свої потенційні уміння та можливості, а також прогнозувати результат своєї діяльності. Для цього дитина має дати об'єктивну самооцінку, виходячи із попереднього практичного досвіду.

Як підсумок, хочу зазначити, що метод проектів є ефективним для проведення нетрадиційних уроків при відпрацьовані навичок застосовувати набуті знання на практиці, для проведення цікавих позакласних заходів. Впровадження методу проектів є джерелом ініціативності, винахідливості, впевненості, творчої фантазії вихованців, що допомагає учням з різними здібностями і задатками досягти своєї мети, довести свою унікальність. Це, перш за все, педагогіка співпраці учителя та учня, рівновідповідальність дорослого й дитини. На мою думку, найбільш ефективним шляхом вирішення проблеми виховання і навчання учнів дієвим способом, формування компетентностей життєтворчості є використання методу проектів у виховній роботі.

Як показує практика, учитель обирає ту модель проектної діяльності, яка сприятиме ефективному вирішенню поставлених завдань. По суті, усі варіанти проектних технологій мають спільні ознаки – це діяльність «від усього серця» (Кілпатрік), до якої залучаються тільки ті учні, які виявили бажання взяти участь у розробці та реалізації проекту. Вони усвідомлюють проблему, мають сформований пізнавальний інтерес до її вирішення. Тому вчитель організовує та спрямовує роботу дітей, допомагає їм укладати план заходів проектної роботи, консультує.

ПРОГНОЗУВАННЯ

Кількісні показники

• Збільнення кількості школярів, які здатні реалізовувати свій творчий потенціал, набули досвіду життєтворчості.

Якісні показники

• Розвиток творчого потенціалу учнів, формування життєтворчих компетентностей.

Очікувана результативність

Для учнів

• Розвиток пізнавальної активності учнів, системного мислення.
• Формування комунікативних, дослідницьких вмінь, навичок проектування способів досягнення поставлених цілей.
• Набуття досвіду життєтворчості у ході проектної діяльності.

Для вчителя

• Сформованість професійних навичок на систематизацію власного досвіду, його технологізацію на основі впроваджуваної інновації, зростання готовності до впровадження методу проектів у виховній роботі

МОДЕЛЮВАННЯ

 

 

КОНСТРУЮВАННЯ

І технологічний етап. Вибір та обґрунтування змісту проектної діяльності учнів та типу проекту.

ІІ технологічний етап. Організація, планування та реалізація виховних проектів.

ІІІ технологічний етап. Аналіз (самоаналіз) ефективності впровадження методу проектів у виховній роботі.

ІV технологічний етап. Розроблення методичних рекомендацій щодо організації проектної діяльності з молодшими школярами, укладання збірника дидактичних матеріалів.

ПРОГРАМУВАННЯ

Термін реалізації проекту

І етап. Підготовчий (2009 р.)

ІІ етап. Моделювальний (2009−2010 рр.)

ІІІ етап. Узагальнюючий (2011 р.)

ПЛАНУВАННЯ і РЕАЛІЗАЦІЯ

План заходів реалізації проекту

                                              у 2009/2010 навчальному році

 

№ з/п	Назва заходу	Термін виконання	Прим.
1	Провести самодіагностику готовності до проектно-впроваджувальної діяльності (заповнити технологічну картку векторного аналізу готовності до впровадження методу проектів)	Вересень Травень
2	Зібрати та систематизувати теоретичний матеріал про метод проектів у виховній роботі (зробити ксерокопії, укласти анотований список публікацій з проблеми)	Упродовж року
3	Опрацювати статтю О. Мариновської «Метод проектів в історико-педагогічній ретроспективі та особливості його застосування в освітній практиці» (Джерела. – 2006. – № 1−2).	Вересень
4	Опрацювати методичний посібник М. Романовської «Метод проектів у виховному процесі» (Х. : Ранок, 2007. – 160 с.)	Жовтень
5	Спланувати та реалізувати учнівські дослідницькі проекти краєзнавчого змісту	Упродовж року
	«Гуцульські гражди»	Вересень – січень
	«Абетка маленького гуцулятка»	Лютий – травень
6	Розробити анкету щодо визначення творчого потенціалу школярів та провести анкетування	Жовтень
7	Презентувати продукти проектної діяльності учнів на виховних заходах за участі батьків	Лютий Травень
	«Подорож до української хати» (проект «Гуцульські гражди») Форум творчих досягнень школярів (проект «Абетка маленького гуцулятка»
8	Укласти технологічне портфоліо	Упродовж року
9	Упорядкувати проектні матеріали учнів	Березень − квітень
10	Прийняти участь у роботі творчої групи « Пошук» та презентувати продукти проектної діяльності учнів	Згідно плану
11	Підготувати інформацію на засідання методичного об’єднання вчителів початкових класів про результати моніторингу ефективності проектної діяльності учнів	Квітень
12	Виступити на семінарі для вчителів на тему «Метод проектів у виховній роботі з молодшими школярами»	Квітень

 

МОНІТОРИНГ

Моніторинг ефективності реалізації науково-методичного проекту відслідковується за допомогою картки векторного самоаналізу готовності до впровадження методу проектів у виховній роботі.

Результативність застосування методу проектів у виховній роботі з дітьми визначали за допомогою аналізу продуктів їх проектної діяльності та шляхом анкетування. Нами було розроблено анкету на визначення творчого потенціалу учнів. Результати моніторингу у формі інформації заслуховуються на засіданнях педагогічної ради школи, обговорюються на засіданнях творчої групи «Пошук», методичного об’єднання вчителів початкових класів, слугують матеріалом для атестації.

 

 

 

Використана література

1. 1.Додусенко Н. О. Проектна діяльність у початковій школі / Н. О. Додусенко, І. В. Нетужилова. – Х. : Основа», 2010. –с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання та виховання»). – Вип. 4 (76)).
2. 2.Мариновська О. Науково-методичний проект “Проектна педагогіка” / Оксана Мариновська, Світлана Юсипчук // Вертикаль : додаток до часопису “Обрії”. – 2008. – № 1 (12). – С. 16–22.
3. 3.Мариновська О. Школа векторного проект-дизайну : [наук.-метод. посіб.] / Оксана Мариновська. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2008. –с.
4. 4.Метод проектів у початковій школі / [упоряд. : О. Онопрієнко, О. Кондратюк]. – К. : Шкільний світ, 2007. –с. – (Б-ка „Шк. світу”).
5. 5.Освітні інновації та передовий педагогічний досвід в закладах освіти Івано-Франківської області : [наук.-метод. зб. /упоряд. : З.Болюк, Р.Зуб’як, О.Мариновська та ін. /за заг. ред. Болюк З., Мариновської О., Зуб’яка Р.]. – Івано-Франківськ : ОІППО, 2007. –с.

Технологія розвитку критичного мислення

Надруковано у виданні:

Яворська О. Технологія розвитку критичного мислення. «Пам’ятаймо серцем: наша мова – пісня» (Вимова приголосних звуків і позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків). 5 клас /Оксана Яворська // Урок словесності: реалізація змістових ліній Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти : зб. наук.-метод. матеріалів / упор. Н. Уманців, Я. Козленко, С. Худецька ; наук. ред. О. Мариновська. – Івано-Франківськ : Супрун В. П., 2012. – С. 72 – 76.

 

Яворська Оксана,

учитель української мови і літератури, учитель-методист

Калуської ЗОШ І−ІІІ ступенів № 3 Калуської міської ради

 

ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

 

«ПАМ’ЯТАЙМО СЕРЦЕМ: НАША МОВА – ПІСНЯ»

(Вимова приголосних звуків і позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків)

5 клас

 

Тема. Вимова приголосних звуків і позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків

Мета: закріпити знання про основні норми літературної вимови приголосних звуків, формувати вміння правильно їх вимовляти та складати текст, розуміти процес уподібнення приголосних звуків та засвоїти орфограму «Уподібнення приголосних»; розвивати критичне мислення, фонематичний слух; виховувати любов і повагу до рідного слова.

Технологія розвитку критичного мислення (Дж. Стіл, К. Мередіт, Ч. Темпл)

Обладнання: підручник «Рідна мова», роздатковий матеріал, презентація на мультимедійній дошці.

Епіграф

Пам’ятаймо серцем: наша мова – пісня.

Л. Кисельов

 

Технологічні етапи уроку

Перший етап – актуалізація

«Мікрофон»

Учитель. Діти, розкажіть мені про свою найзаповітнішу мрію, назвавши її одним словом. Наприклад, літо, мама, море, здоров’я, відпочинок, комп’ютер, книга тощо.

Бесіда за системою питань

Учитель. Ви заговорили – і я вас побачила, відчула ваш настрій. Зверніть увагу на слайд. Прочитайте слова, написані на ньому. Що означає побачити людину? Як ви думаєте, чому відбиток пальця підписаний такими словами: «Твоїми руками Бог напише слово»? та ін.

 

«ЗАГОВОРИ, ЩОБ Я ТЕБЕ ПОБАЧИВ»

Сократ

 

Учитель. Кожен із нас унікальний, у тому числі неповторним є відбиток пальця. Слово, мовлене чи написане кожним, зокрема є таким же неповторним, є нашим обличчям, є відбитком нашої душі. Пам’ятайте, що мова – це дар Божий, і тому ставитися до неї треба уважно і трепетно, не оскверняти її своїм незнанням. До речі, 21 лютого кожен народ відзначатиме День рідної мови. Отож, на кожному уроці української мови ви маєте ретельно працювати, аби кожне вимовлене і написане слово було правильним. Тільки тоді світитиме воно теплом, любов’ю і мудрістю.

Повідомлення теми. «Вимова приголосних звуків і позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків».

«Конструювання»

Слова записані на окремих аркушах і хаотично розміщені на дошці.

Завдання і питання

• Діти, допоможіть мені сконструювати епіграф уроку.
• Що таке епіграф?
• Як ви розумієте слова Л. Кисельова?
• Чому українську мову називають піснею?

«Асоціативний ланцюжок»

Завдання. Продовжіть асоціативний ланцюжок: «мова» – «пісня» – «солов’їна» – «бринить» – «лине» – «ллється» – «милозвучна».

«Хатка – писанка»

Учитель. Діти, на дошці ви бачите символічну хатку. Сьогодні маємо важливу роботу. Ми будуватимемо хатину і водночас «будуватимемо» кожен себе. Адже урок до уроку, цеглинка за цеглинкою – і виростає будинок, а потім храм душі нашої, наповнений світлом знань, духом добра, праці й любові. Підмурівком кожної такої хатини-душі має бути батьківська традиція і дух, символом якого є українська писанка. Мова наша – мов писанка, квітуча, барвиста, неповторна.

Отож мовлення наше має бути таким чистим, як хата на Великдень у рушниках. Аби ми пишалися своїм мовним храмом, нам треба ще багато працювати.

Сьогодні будуватимемо стіни хатини, а цеглинками стануть наші знання.

Оголошення очікуваних результатів

Учитель. Сьогодні на уроці ми навчимося правильно вимовляти приголосні звуки. Я сподіваюся, що ми добре засвоїмо орфограму «Уподібнення приголосних». Впораємося разом?... Я у вас вірю. А ще я навчу вас правильно складати текст. Поміркуймо, для чого нам потрібні ці знання? Де ви зможете їх застосувати?

За результатами бесіди цілі уроку конкретизуються та подаються через діяльність учня.

Учень повинен:	Опис очікуваних результатів:
знати:	основні норми літературної вимови приголосних звуків;
розуміти:	чому уподібнюються приголосні звуки;
застосовувати:	як їх правильно вимовляти та писати грамотно;
аналізувати:	помилки написання слів з уподібненими приголосними звуками;
синтезувати:	правильно складати текст;
оцінювати:	результати своєї роботи на уроці.

«Знайди пару»

Завдання і питання

• Як називається розділ науки про мову, який вивчає правильну вимову слів?
• Що ви знаєте про приголосні звуки?
• Зверніть увагу на дошку (кожний звук позначений на окремій картці). Які приголосні звуки «вишикувалися» у колону? Які «розсипалися»?
• Доберіть пари «дзвінкі – глухі» звуки.
• Як ви думаєте, чому приголосні звуки розфарбувалися в різні кольори?

«Мовне спостереження»

 

 

 

Завдання і питання

• У якій колонці слова записані неправильно?
• Чому у цих словах учні часто допускають помилки?
• Чи збігається вимова слів з їх написанням?

Запишіть фразу «вимова ≠ написання».

Робота біля дошки

Завдання. Запишіть слова і доберіть слова для перевірки.

Другий етап – усвідомлення змісту

Робота з підручником

Завдання і питання

• Опрацьовуємо правило й записуємо його у зошит у вигляді схеми.
• Запишіть, як треба правильно вимовляти слова «стежка», «сережка», «дуб» (кожне слово записане на картці-цеглинці» фонетичною транскрипцією).
• Той учень, який правильно виконав завдання, має право вкласти цеглинку в стіну символічної хатки.
• То чому ж звуки сьогодні різнокольорові?
• Від чого залежить вимова приголосних звуків?

«Звуковий експеримент із дзвіночками»

Уподібнення за дзвінкістю і глухістю пояснюю, використовуючи два маленькі рибальські дзвіночки, один з яких без язичка. Ставлю їх поруч. Перший без язичка, він, зрозуміло, не дзвенить, але якщо другий (з язичком) добре розхитати, то він не лише дзвенить сам, а, штовхаючи попереднього, змушує його теж дзвеніти.

Фізкультхвилинка

«Вимовляємо – пишемо»

Завдання і питання

Діти, спишіть з дошки речення, у яких деякі слова подані у фонетичній транскрипції. Затранскрибовані слова передайте літерами.

• Що робити у тому випадку, коли не можна перевірити написання слова зміною його форми?
• Які ви знаєте словники?

Робота з підручником

Усне виконання вправи 285.

Гра «Кола на воді» (робота в парах)

Учитель. Навколо слова «казка» з’являються асоціативні кола. Мова наша таїть у собі диво: слова народжують одні одних, вони можуть переплітатися, як дивні візерунки на наших писанках, а ми своєю уявою можемо творити, мріяти, насолоджуватися красою слова.

 

к	Крила	Небо згорнуло крила.
а	Ангел	З’явився ангел.
з	Зірка	Він засвітить зірку.
к	Кришталь	Сяє кришталем любов.
а	Акварель	Хай акварелі життя будуть чистими.

 

Третій етап – рефлексія

«Сенкан»

Учитель. Складіть сенкан зі словом «Мова». Наприклад,

Мова.

Пісенна, солов’їна.

Дивує, відкриває, таїть.

Моя мова – Божий дар.

Писанка.

«Незакінчене речення»

Учитель. Діти, продовжіть такі речення:

«Я знаю…»

«Я вмію …»

«Я можу …»

«Я переконався …»

Домашнє завдання

1. Опрацювати § 20, вправа 284.

2. Укласти пам’ятку «Пиши-вимовляй».

 

 

 

 

Інтегрована технологія навчання

Надруковано у виданні:

Карман Н. Інтегрована технологія навчання. «Держава» Складного речення» (Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Поняття й ознаки держави). 9 клас / Наталія Карман // Урок словесності: реалізація змістових ліній Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти : зб. наук.-метод. матеріалів / упор. Н. Уманців, Я. Козленко, С. Худецька ; наук. ред. О. Мариновська. – Івано-Франківськ : Супрун В. П., 2012. – С. 76 – 82.

 

Карман Наталія,

учитель української мови і літератури, учитель-методист

обласного ліцею-інтернату для

обдарованих дітей із сільської місцевості

Івано-Франківської обласної ради

 

ІНТЕГРОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ

 

«ДЕРЖАВА» СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ»

(Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому.

Поняття й ознаки держави)

9 клас

 

Тема. Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Поняття й ознаки держави

Мета.

Українська мова: засвоїти поняття складнопідрядного речення, формувати вміння розпізнавати складнопідрядні речення в тексті й визначати їх будову та засоби зв’язку; розвивати критичне мислення, зв’язне мовлення; формувати ціннісне ставлення особистості школяра до держави.

Правознавство: поглибити та систематизувати знання про державу, засвоїти знання про теорії походження держави, формувати вміння виокремлювати основні ознаки держави; розвивати цілісне мислення засобами міжпредметної взаємодії; виховати повагу до державного устрою України.

Технологія інтегрованого навчання (авт. О. Мариновська)

Епіграф

Держава існує не для того,

щоб перетворити земне життя в рай, а для того,

щоб завадити йому остаточно перетворитися в пекло.

М. Бердяєв

 

Технологічні етапи уроку

Перший етап – актуалізація опорних знань

Організаційний момент

Гра «Вірю – не вірю»

До дошки виходить один учень, інші задають йому питання, які починаються словами: «Чи вірите ви, що…». Школяр повинен погодитися з цим твердженням або ні.

Питання

• Чи вірите ви, що складними називаються речення, які складаються тільки з двох речень, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією?
• Ні, не вірю. Складними називаються речення, які складаються з двох чи кількох простих речень, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією.
• Чи вірите ви, що вираз «просте речення у складному» вживається досить умовно?
• Так, вірю. Вираз «просте речення у складному» вживається досить умовно, тому що прості речення у складному зберігають свою будову, але втрачають деякі свої ознаки, а саме:

а) смислову завершеність, бо тільки в поєднанні виражають складну думку;

б) інтонаційну завершеність, бо лише всьому складному реченню властива інтонація кінця речення;

в) комунікативне значення, оскільки не є самостійними одиницями спілкування.

Індивідуальна форма роботи

Над розбором словосполучень біля дошки працює три учні; лексичну роботу в зошиті виконує один школяр.

Завдання

1. Розібрати словосполучення:

• суспільне життя (іменне, узгодження);
• виникнення держави (іменне, керування);
• чітко визначені (дієслівне, прилягання).

2. Лексична робота:

• консенсус – (від лат. consensus – згода, одностайність). Відсутність у сторін, що домовляються, заперечень щодо пропозицій, висунутих під час переговорів;
• суверенітет – (від фр. souverainete).

1. Незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої внутрішні та зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави; суверенітет є необхідною політичною та юридичною ознакою держави.

2. Становище суверена, право верховної влади.

(Нечволод Л. І. Сучасний словник іншомовних слів. –

Харків : Торсінг Плюс, 2007.− 768 с.)

Другий етап – цілепокладання

Учитель української мови. Сьогодні на уроці ми розпочнемо вивчення нової теми «Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому».

У своєму житті кожна людина опиняється перед вибором: ким стати в майбутньому? Перший крок ви вже зробили: дехто сам, дехто за допомогою батьків, знайомих. Але кожній людині, незважаючи на те, яку б професію вона не обрала, потрібні знання правової бази. Щоб ви не думали, що життя – це одне, а українська мова – це щось зовсім інше, то результатом нашої спільної діяльності буде конструювання «Держави» Складного речення», де ви знання одного предмета перенесете на інший. Адже форми держави чимось схожі на смислові відношення між частинами складного речення.

Визначення очікуваних результатів уроку

Учитель правознавства зачитує епіграф уроку. Учні його коментують, визначають тему та залучаються до визначення очікуваних результатів. Учитель української мови залучає учнів до визначення мовної теми та очікуваних результатів.

Оголошено такі очікувані результати діяльності учнів на уроці.

Третій етап – вивчення нового матеріалу

3.1. Смисловий блок: інтеграція змісту

ПРАВОЗНАВСТВО

«Підсилена лекція»

Завдання вчителя правознавства

Під час розповіді про теорії походження держави подумайте над питанням: Яку з теорій походження держави ви згідні підтримати?

Учитель правознавства. Успішна спільна діяльність людей неможлива без належної впорядкованості, тому в суспільстві завжди існують певні організуючі засади, що забезпечують цю впорядкованість.

З розвитком суспільства в ньому відбулись істотні зміни, які привели і до змін в організації суспільного життя. Насамперед відбувалося кількісне зростання людей, що вело до ускладнення відносин між ними. Крім того, суспільний поділ праці та підвищення її продуктивності зумовили поділ суспільства на соціальні групи та майнове розшарування людей. Існуючі неофіційні способи організації суспільних відносин виявились непридатними для розв’язання проблем, які постали перед суспільством у нових умовах. Таким чином, виникла і необхідність у ефективнішому соціальному інституті, який узяв би на себе функції керівництва суспільством і розв’язання суперечностей, що в ньому виникали. Таким офіційним інститутом згодом стала держава.

Слід зазначити, що держава – не єдиний засіб упорядкування суспільних відносин. Такими засобами є також сім’я, релігія і церква, політичні партії та громадські організації, але держава є найвпливовішим і найефективнішим з-поміж них.

Щодо виникнення держави і права в юридичній науці висловлені різні погляди, а відтак існує декілька теорій походження держави і права, зокрема: теологічна, патріархальна, договірна, теорія насильства, психологічна, економічна та ін.

• Теологічна теорія (Фома Аквінський) пояснює походження держави і права божественною волею (від гр. Teos – Бог). Саме цим пояснюється ідея звеличення держави, її вічності, непохитності й недоторканності, залежності від релігійних організацій і діячів, покірності всіх перед державою.
• Патріархальна теорія (Аристотель, Роберт Фільмер) пояснює виникнення держави і права як результат історичного розвитку сім’ї, а владу монарха – як продовження влади батька в сім’ї (від гр. pater - батько). Тобто держава є наслідком об’єднання сімей у роди, родів у племена, племен у союзи племен і так аж до держави.
• Договірна теорія виходить з того, що до появи держави існував «природний стан», коли люди жили згідно зі своїми природними правами і обстоювали їх як могли, незважаючи на права інших людей. Це призводило до війни «всіх проти всіх», для припинення якої в спільних інтересах члени суспільства уклали між собою договір – створити чітко визначені правила поведінки, обов’язкові для всіх, і органи, які б наглядали за їх виконанням та розв’язували суперечності, що виникають у суспільстві (Гуго Грацій, Спіноза, Локк, Руссо, Гобсс).
• Теорія насильства (Тюрінг, Гумплович) базується на тому, що держава і право виникли у результаті завоювання одних племен іншими, для утримання яких у покорі і створювався особливий апарат насильства – держава та спеціальні правила поведінки – право, які стали засобами панування переможців над переможеними.
• Економічна теорія пояснює виникнення держави і права економічними причинами – появою приватної власності та поділом суспільства на класи з непримиренними суперечностями, для розв’язання яких і створювався особливий апарат насильства – держава, яка стала знаряддям класового панування.
• Космічна теорія, згідно з якою державний спосіб організації суспільних відносин був занесений із космосу інопланетянами.

Теорій є багато. Кожен вибирає ту, якої притримується.

Таким чином, держава та право як соціальні явища виникли в результаті закономірного розвитку суспільства як знаряддя впорядкування суспільних відносин, забезпечення консенсусу між приватними і суспільними інтересами та сприяння функціонуванню суспільства як цілісної системи.

Метод «Прес»

Завдання

Яку теорію походження держави підтримуєте ви?

1. Висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору, починаючи зі слів «…я вважаю, що…».

2. Поясніть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази, починаючи зі слів «…тому, що…».

3. Наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, назвіть факти, які демонструють ваші докази, починаючи зі слів «…наприклад…».

4. Узагальніть свою думку, зробіть висновок, починаючи словами «Отже, …таким чином…».

УКРАЇНСЬКА МОВА

Міні-дослідження

Завдання вчителя української мови

1. Поспостерігаємо за будовою речень. Виконаємо синтаксичний розбір.

Речення 1. «Владні рішення держави поширюються на все суспільство, і вони є обов’язковими для всіх колективних та індивідуальних суб’єктів».

2. Доведіть, що дане речення є складносурядним. (Дві частини складного речення є рівноправними і незалежними, з’єднані між собою сурядним сполучником «і»).

Речення 2. «Теорія насильства базується на тому, що держава і право виникли у результаті завоювання одних племен іншими».

3. Із скількох частин складається дане речення? Чи рівноправні вони? (Речення складається із двох частин, де одне просте, а друге – залежне).

4. Чи може кожна з частин існувати як самостійне речення? (Частини не можуть бути самостійними реченнями).

5. Чи можна поставити запитання від одної частини до іншої? Що це вам нагадує? (Від першої частини до другої можна поставити запитання, що нагадує зв’язок між словами у словосполученні).

6. Що пояснює підрядне речення в головному?

7. Отже, що ми називаємо складнопідрядним реченням?

8. Звіримо набуті знання з інформацією у підручнику. Читаємо: «Складнопідрядним називається таке складне речення, у якому одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з’єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова»

Речення 3. «Однією з ознак держави є наявність системи спеціальних органів, що займаються тільки функціями управління та примусу».

Учні. У цьому реченні «що» виступає членом речення, а в попередньому – ні. Отже, у першому випадку ми говоримо про сполучник (пишемо за квадратиком у схемі), а в другому про сполучне слово, яке може бути виражене відносним займенником або прислівником (пишемо в квадратику).

9. Як розрізняти підрядний сполучник та сполучне слово, прочитаємо в підручнику на сторінці 40. Читаємо: «Якщо важко розрізняти сполучні слова і сполучники, то використовуйте для їх розпізнавання різні способи, а саме:

• сполучник не буває членом речення, а сполучне слово ним є;
• на сполучник ніколи не падає логічний наголос, а сполучне слово може вимовлятися з логічним наголосом;
• підрядне речення із сполучним словом можна перетворити на питальне речення, а із сполучником не можна;
• сполучник можна замінити лише сполучником, а сполучне слово – іншим сполучним словом».

10. Проаналізуємо речення, записане на дошці.

Речення 4. «Щоб припинити війну «всіх проти всіх», необхідно було створити чітко визначені правила поведінки».

Що змінилося? (Місце підрядного відносно головного).

11. Робимо висновок. Що ми називаємо складнопідрядним реченням і які засоби зв’язку в ньому ви знаєте?

Самостійна робота

Завдання

Зробити синтаксичний розбір речення.

«Держава – це втілена в системі спеціальних органів політико-територіальна організація суверенної влади, що покликана здійснювати управління суспільством шляхом надання своїм велінням загальнообов’язкового характеру та можливістю реалізації цих велінь за допомогою сили примусу».

3.2. Розкриття основних домінант уроку

Зосереджуємо увагу на досягненні очікуваних результатів інтегрованого уроку. Зазначимо коротко, що учні мали знати: теорії походження держави, основні ознаки держави; особливості будови складнопідрядного речення, засоби зв’язку в ньому. Вміти: розпізнавати складнопідрядні речення, визначати їх будову, правильно використовувати їх у мовленні.

Інтегрована бесіда за системою питань

• Як ви думаєте, чи існувала держава на острові, де перебував Робінзон Крузо (роман Д. Дефо «Робінзон Крузо»)? Відповідаючи на поставлене питання, спробуйте конструювати складнопідрядні речення.
• Які особливості побудови сконструйованих вами складнопідрядних речень?
• Читаємо: «Щоб припинити війну «всіх проти всіх», необхідно було створити чітко визначені правила поведінки». Яку з теорій держави характеризує це речення?
• Пригадайте, яких «правил поведінки» дотримуються слова у реченні. назвіть відомі вам засоби зв’язку в складнопідрядному реченні?
• Обґрунтуйте думку про те, що форми держави чимось схожі на смислові відношення між частинами складного речення.

Фізкультхвилинка

Четвертий етап – закріплення

Групова форма роботи

Інтегроване завдання

Уявіть себе екіпажами міжпланетних кораблів, які наближаються до планети, на якій виявлено суспільство розумних істот, подібних до людей. Після висадки дослідникам необхідно визначити, чи існує на планеті держава. Назвіть ознаки, які б могли засвідчити наявність держави. У своїй розповіді постарайтесь використовувати складнопідрядні речення.

Групи дослідників «правознавців» та «мовників» презентують результати роботи

Учитель української мови. Залучає учнів до аналізу використаних речень.

Учитель правознавства. Підбиває підсумки. Отже, ознаками держави є:

• наявність постійної території, на яку держава поширює свій вплив, тобто певної частини земної кулі, що окреслена кордонами держави та підлягає її суверенітету;
• об’єднання населення за територіальною ознакою через громадянство (підданство), яке офіційно засвідчує політико-правовий зв’язок особи з конкретною державою, що проявляється у їхніх взаємних правах і обов’язках;
• суверенітет, тобто верховенство у самій країні та незалежність і рівноправність у міжнародному житті;
• наявність публічної влади, тобто офіційного керівництва суспільством, яке здійснюється від його імені;
• наявність права, тобто офіційних загальнообов’язкових правил поведінки, що встановлюються державними органами від її імені, у разі необхідності забезпечуються силою примусу;
• наявність системи спеціальних органів, що займаються тільки функціями управління та примусу;
• наявність податкової системи, яка забезпечує існування осіб і груп осіб, що виконують владні повноваження і надають послуги, та здійснює інші соціальні функції;
• наявність зовнішніх атрибутів (символів) держави – столиці, герба, гімну, прапора;
• наявність постійної території, на яку держава поширює свій вплив.

Робота в парах

Інтегроване завдання

Складіть діалог, використовуючи складнопідрядні речення, у якому б ви довели, що живете в Україні – демократичній державі.

«Дерево емоцій»

• Чи сподобався мені урок?
• Як я працював на уроці?
• Мій емоційний настрій.

Оцінювання

Учні залучаються до оцінювання результатів своєї роботи на уроці. Їм пропонується подумати над питаннями: чи досягли ми очікуваних результатів уроку? Про що ви хочете дізнатися на наступному уроці? тощо.

Домашнє завдання

Правознавство. Опрацювати параграфи 3, 4 (Котюк І. І. Основи правознавства : підруч. для 9 кл. – К. : Генеза, 2002. – С. 16−23).

Українська мова. Опрацювати параграфи 6, 7 (Рідна мова : підруч. для 9 кл. / Г. Т. Шелехова, Я. І. Остаф, Л. В. Скуратівський. – К. : Освіта, 2005. – С. 34−46).

На вибір:

• виконати вправу 68;
• написати твір-мініатюру «У якій державі я б хотів жити?», використовуючи складнопідрядні речення.